Часом складається враження, що наші діти навчилися будувати складні граматичні конструкції, вивчили деякій пласт літератури та історії в межах ЗНО, але в їхній свідомості ще зберігається ставлення до української культури як до чогось реліктового та другорядного.
Пам’ятаю зневажливі посмішки відвідувачів етнографічного музею, коли вчителька меланхолічно розповідала про зразки трипільської культури, вказуючи на старезні чорно-білі фотографії з розбитими кринками. Та в наступному залі ті ж самі учні мало не верещали від захоплення, коли роздивлялися голографічні зображення античних амфор та фрагменти настінного розпису майстрів Стародавнього Єгипту.
Все ж таки варто спробувати привнести в етнографічні пошуки якийсь драйв та інтригу, щоб українці нарешті перестали вважати, що знаходяться на задвірках цивілізації.
Дещо лякають спроби наших українознавців шукати прояви культури в окультних знаннях. Може всі ці гуцульські мольфари та полтавські ворожки виступають спонсорами телевізійних передач та статей в періодиці з історії культури?
Панове, це надзвичайно вражає, коли напередодні Різдва Христова чуєш з телеекрану сумбурні рекомендації щодо проведення майже язичницьких обрядів, які начебто існували в побуті наших пращурів. Не доречніше було б розповісти про традиційну українську іконографію з різдвяними мотивами. Чи всі знають, чому саме три зірки зображують на одязі Богоматері?
Або скажімо: яке символічне значення має використання в композиції ікони зворотної перспективи архітектурних елементів?
Будь-яка інформація стосовно культури має бути інтелектуально спрямованою та достовірною, а зараз переважають пошуки народних обрядів сумнівного значення. Ніхто не заперечує, щоб їх вивчали професіонали, та не треба створювати хибне враження, що для українців має принципове значення з якого боку мести хату, і всі зацікавлені в пошуках потаємних кутів, щоб сховати зачароване зілля.
Писанка майже стала міжнародним символом України, але і в Великодних малюнках деякі спеціалісти бачать відлуння тайнопису дохристиянських часів. Ви можете уявити, що сто років тому до церкви принесли на освячення писанки, де б майстрині свідомо малювали шифроване послання з тим неподобством, яке чомусь бачать в графічних схемах сучасні мистецтвознавці. Та панотець достеменно наклав би анафему на таку людину та відлучив би на рік від церкви.
В писанкарстві домінують геометричні лінії, бо саме такий малюнок можна навчитися виконувати якісно без попередньої мистецької освіти. Писанки малювали в кожній хаті, щоб славити Христа, і намагалися якнайкраще прикрасити пасхальний символ. Декоративність ніколи не вступала у протиріччя зі здоровим глуздом.
Українська культура завжди мала православне коріння, а нам нав’язують думку, що в прадавні часи на нашій території мешкали дивні люди, майже такі як напівдикі племена африканського континенту, що безперечно визнають владу чаклунів та керуються лише магічними обрядами. Фольклорні жахливі персонажі дійсно існували в народній свідомості, але як казкові істоти для розваги і можливо залякування дітлахів.
А зараз стільки точиться розмов про вурдалаків, польових русалок та упирів, що певно доведеться Міністерству освіти сформувати етнографічну експедицію та відправити на пошуки. Може знайдуть екземпляр, що добре зберігся?
В музичній культурі є багато невикористаних резервів, ми звикли зачаровано слухати орган в католицькому соборі, та в нас є не менш цікаві речі, що сприяли б створенню нових туристичних маршрутів. Наприклад, оригінальні та автентичні українські народні пісні, звичайно ж у гарному виконанні.
Знову ж таки, дзвони раніше не лише відмірювали години і набатом сповіщали про наближення ворогів. Резонансний дзвін створює в атмосфері особливий стан, що вбиває шкідливі мікроорганізми. Раніше при епідеміях безперервно били в дзвони, і такі міста страшні хвороби обминали. Це знайшло підтвердження в сучасних дослідах з квантової фізики, і тому ні є вигадкою.
Крім того, не слід забувати і про естетичну функцію, існують музичні твори, які можна виконувати за допомогою дзвонів різного розміру. Певно, знайшлося багато охочих відвідати такий музичний фестиваль з етнографічним присмаком.
Вже зараз можно було б уявити, який це був би гарний фестиваль, якби
