Суржик — як він є

Суржик… Під цим поняттям розуміють недоладну мішанку залишків давнього, батьківського, із тим чужим, що нівелює особистість, національно-мовну свідомість. Це назва здеградованого, убогого духовного світу людини, її відірваності від рідних коренів. Ця суміш мов є наслідок силувано вкоріненого почуття меншовартості, посередності тій частини людності, яка для задовольняння та пристосування до накинутої культури.

Суржик проростає лише за умов, коли країна, а разом із нею її мова потрапляють у підлеглість іншій країні, іншому народові, іншій мові. У цьому разі мова метрополії чинить руїнницьку роль: деформує її, нищить, відтісняє, а отже, руйнує і саму душу народу, з якої нараз починає проростати цей мовний покруч.

Суржик — це калічення мови, мовна безпорадність, брак чуття слова, хапання за перший-ліпший сурогат із чужої мови, пасивний перехід на вторинний “ширвжиток”.

На відміну від «нормальної» мови, суржик не становить стабільної системи. Навіть найменш підвладний змінам граматичний кістяк мови в суржику розхитаний і плинний. А вже фонетичні варіанти слів настільки різняться в індивідуальних проявах, що лишається проблематичною сама можливість установлення виразних фонетичних властивостей цієї субмови.

Зараз пропонуємо ознайомитися з корисним соціальним проектом Черкащини «Навіщо мові бур`яни»:

суржик

Апологети асиметричного білінгвізму дбають радше не про дві, а про одну із двох мов (наприклад російську, чи польську), бо їм так «лєгчє», вони так «прівиклі». Асиметричний масовий білінгвізм має наслідком не лише зовнішнє звуження царини вживання української мови. Він «підточує» її з середини, створює грунт для її внутрішнього розпаду, активізуючи процеси змішування російської й української мов.

Не до кінця позбувшись одного мовного суржику, певна частина «всеїдних» уже смакує іншими. «Фейс», «лейбл», «шоп», «маркет», «бутік» та інші англомовні запозичення поряд із полонізмами: «здибати», «злапати» й інші зазвичай можна почути сьогодні. «Дай Боже, щоб люди навчилися англійської мови, але не дай Боже, щоб вона стала другою «общепонятною»». Це застереження одного з найвидатніших учених-мовознавців ХХ ст. Юрія Шевельова прозвучало на першому міжнародному конгресі україністів.

Пропонуємо Вам шість порад, як почати говорити правильно українською:

1. Побільше спілкуйтесь українською;

2. Читайте українські статті, газети, журнали;

3. Переглядайте україномовні фільми;

4. Слухайте українську музику;

5. Користуйтесь українським програмним забезпечення;

6. Корисними є також дописи в українських форумах та Вікіпедії, спілкування в різних українських гуртках та групах.

З утратою рідної мови руйнується сам спосіб світосприймання, національного мислення, що, з рештою, призводить до денаціоналізацїї.

суржик

Утративши свою мову, нарід гине як окрема історична величина і стає населенням, контингентом, електоратом, біомасою тощо. «Різні мови… Є різні світогляди… Своєрідність мови впливає на сутність нацїї, як тієї, яка розмовляє нею, так і тієї, якій вона чужа, тому уважне вивчення мови має включати в себе все, що історія й філософія пов`язує із внутрішнім світом людини» — зазначав німецький мовознавець В. Гумбольдт..

Низький рівень живомовної культури — це необізнаність із мовними нормами, байдуже ставлення до свого мовлення, лінивство думки, мовна неохайність, невміння й небажання контролювати себе. Істотними причинами є також чужинецька мовна експансія й потурання їй високопосадовців усіх рівнів. Віками активно діяв механізм розхитування норм, вірус зневаги до української мови. Утішає те, що чимало російськомовних українців відчуває комплекс провини перед Україною, зокрема за втрату рідної мови.

суржик

Виховувати в собі повагу до мови, якою спілкуємося — це, передовсім, шанувати себе, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Адже мова, як ї українська народна музика — своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування.

суржик

Розвиток мови особистості — непростий процес. Лише той, хто невпинно працює над опануванням мови, повсякчас прагне правильно говорити, виявляти в усному й писемному мовленні свою індивідуальність, може наблизитися до мовної довершеності. Досягти ж її — ілюзорна мрія, оскільки мова — це океан, що не має меж.

На останок, пропонуємо ознайомитися з точкою зору Лариси Масєнко:

Мова не лише одна з ознак нашої національної самобутності, а й дієвий засіб плекання цього життя.
Будьмо ж розсудливими, не губімо своєї неповторної, Богом даної мови!

Вгору