Скупаний в пахучій м’яті, вечір догора. Не сидиться юнці в хаті, бо гулять пора. Не знайде у хаті місця, мов стискає дах, А в очах у неї місяць, пісня на вустах.
Приспів: Ой та м’ята, дивна м’ята, Ой, ті вечори ! Не пускає доню мати Що й не говори! Мамо, мамо, рідна нене, Я ж благаю як- Вже давно чека на мене Зоряний юнак.
Затуляє зорі ганок, стіни навзірці. В нього ж на щоці рум’янок, ніжність у руці. І сорочечка для свята, чорний чуб густий! Ой, туди де пахне м’ята, мамо відпусти !
